Бесчастна Валентина Тарасівна,

завідувач Радіонівського КЗ «ДНЗ(ясла-садок)

«Берізка» загального розвитку»

Чкаловської сільської ради

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКА НА

ЗАСАДАХ ШЛЯХЕТНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Культурна спадщина українського народу в наш час має велике значення, адже саме вона відображає реальне життя людини протягом багатьох століть розвитку суспільства. Світогляд людей,їхні думки, почуття і моральний вигляд поступово формують систему духовних цінностей, які в подальшому служать етичному формуванню особистості. Соціально – історичний шлях українців, довкілля, в якому проходить їхнє життя вважаються визначними умовами формування своєрідного характеру українського народу та його менталітету. Більшість філософів і культурологів визначають менталітет як сутність відносин народу з природним і соціальним оточенням, в основі якої закладено такі поняття як толерантність та шляхетність. Я хочу нагадати, що толерантність, як складова менталітету українців, пов’язана з їхньою повагою до інших, бажанням порозумітися. Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. А шляхетність – це висока моральність, самосвідомість і чесність, піднесеність мотивів поведінки людини. Зазвичай під шляхетністю маються на увазі природні добрі прояви внутрішньої сутності людини, що не обумовлені якими – небудь законами, заборонами, правилами.

Шляхетність — це внутрішня культура, якої, на жаль, позбавлені деякі люди.

Я думаю, що шляхетна людина має бути чесною, готовою завжди допомогти у важку хвилину, терпимою до недоліків інших, поблажливою до дурості та шанобливою до мудрості. Людина з певним внутрішнім стрижнем, очима, що випромінюють упевненість, — шляхетна.

Коріння «поняття людської гідності», моральності, шляхетності йдуть глибоко в давнину. Коли Арістотель або Спіноза говорили про завершення природи людини в її особистому житті, ми можемо припустити, що в розвитку духовних здібностей має здійснюватися завершення природи людини. Для кожної історичної епохи характерний свій тип особистості, своїм якісно своєрідним рівнем розвитку почуття власної гідності, моральності, а одже і шляхетності. Уявлення про людську гідність змінювалися в ході часів. У Стародавній Греції, чия культура служить джерелом інтелектуального розвитку Європи, шляхетність, толерантність, гідність розуміється як піднесення особистості над обставинами. Якщо спробувати знайти першу згадку про людську гідність не можна не згадати китайського філософа Конфуція, який переосмислював «благородного мужа». Ймовірно, це була одна з перших в історії людства спроб виявити атрибути благородства людини, які в свою чергу нерозривно перегукуються з моральністю та шляхетністю. Лише Новий час починає розглядати шляхетність як приналежність усякого індивіда, а не тільки представників певних станів. Базовий Компонент дошкільної освіти розкриває завдання духовно – морального розвитку дитини, тобто виховання іі душі, серця, добрих моральних та соціальних звичок, що і є не що інше, як виховання шляхетності. Ідея шляхетності ґрунтується на християнських заповідях, духовно-моральних цінностях українського народу. Основною метою якої є: сформувати у дітей духовні потреби, навчити орієнтуватися в духовних цінностях, плекати їх у собі.

Працюючи 5 років над проблемою «Формування національної гідності і самосвідомості у дітей дошкільного віку» щомиті, щодня ми усвідомлювали, що використовуючи різні форми та методи, власний досвід в роботі з дітьми підвели їх до розуміння, що кожна особистісно – компетентна дитина - це неповторна, самобутня, індивідуальна особистість, яка здатна до самооцінки, до орієнтування в соціально – комунікативному просторі, позитивного ставлення до власного внутрішнього світу та оптимістичного світовідчуття.

І зараз, коли ми зрозуміли, що дуже важливе місце займає вивчення процесів, джерел, механізмів соціалізації особистості дитини, тобто набуття нею життєвого досвіду. Василь Сухомлинський наголошував, що ввести дитину в складний світ людських стосунків - одне з найважливіших завдань виховання батьків та педагогів. Першою фазою соціалізацією дитини є виховання в сім`ї. На всіх етапах життя людини сім`я є найважливішим компонентом мікросередовища. У сім`ї складаються емоційно насичені взаємини між батьками та дітьми,набувається необхідний соціальний досвід. Другою фазою соціалізації є формування початкових соціальних зв’язків дитини поза межами родини. Такі зв’язки діти встановлюють з однолітками й новими дорослими в дошкільному закладі. Відтак першим соціальним інститутом,що відповідає за соціальну зрілість дітей дошкільного віку,має бути дошкільний заклад з його виховною,консультативною та просвітницькою функціями.

Працюючи над даною проблемою, проаналізувавши зібраний матеріал прийшли до висновку, що ефективність роботи з формування соціальної компетентності дошкільника на засадах шляхетної спадщини українського народу зростає в багато разів, якщо сім`я і педагоги працюють в тісному контакті. Використовуючи різноманітні форми та методи організації роботи, а саме: заняття, бесіди, розповіді, екскурсії, тематичні вечори, розваги, свята, виставки , ознайомлення з побутом, народними традиціями та звичаями ми знайшли такі точки зіткнення педагогів, батьків і громадськості щоб наші діти виросли соціально компетентними, бачили більше позитивного і прагнули бути шляхетними та вихованими. З цією метою ми розробили серію авторських творчих завдань та впроваджуємо їх в практику. І найцікавішими з них я хочу з вами поділитися:

- творче завдання «Чарівна драбинка». На аркуші зображена драбинка з сімома сходинками. Вихователь пропонує дітям зобразити на кожній сходинці те, що найцінніше для них: найважливіше на верхніх сходинках, менш важливе – на нижніх. Після завершення роботи кожна дитина перераховує зображення на своїй драбинці, пояснюючи розміщення кожного зображення. В кінці цього завдання вихователь обговорює з дітьми, що в житті справді найважливіше, без чого не можна почуватися щасливою людиною, а що лише видається таким (будинок, сім я, автомобіль, море, велосипед, цукерки, одяг… на якій драбинці діти це розмістять)

- гра «Що в житті залежить від мене» (гра проводиться в колі вихователь кидає м’яч дитині і говорить від мене залежить…вибір іграшок, вибір друзів, місце відпочинку, приготування страв, стан домашніх тварин…) В кінці гри підсумок «У житті немало залежить від кожного з нас» (настрій наших батьків, рідних, фізичний стан домашніх тварин…)

- вправа «Вчимося плисти проти течії» ( в групі з’явився новачок, відчуває себе не комфортно, плаче. Дитина з малозабезпеченої сім ї, одяг скромний…частина дітей, зайнятих грою, не звернули на нього уваги, інші почали глузувати, задиратися, виявили агресію та небажання приймати його у спільну гру, лише кілька дітей виявили співчуття, підтримку, готовність потоваришувати. Вони були в меншості, проте виявили непохитність свого рішення, не піддалися на залякування більшості. А як би ви поступили в схожій ситуації? Чи вмієте ви плисти проти течії, тобто поводитися на противагу неправильному тиску? Висновок: якщо ви впевнені у своїй правоті, її слід відстоювати. Навіть якщо більшість дотримується іншої думки.

Підтримуючи ще мало відоме в Україні свято – День спонтанного прояву доброти, яке з’явилося в 2004 році в Новій Зеландії за ідеєю Джоша де Йонга і девізом якого є вислів Марка Твена «Доброта – це те, що може побачити сліпий і почути глухий», в своєму дошкільному закладі ми започаткували свято «Доброта – врятує світ». Напередодні свята попросили дошкільників разом з батьками перебрати старі іграшки, одяг та поділитися ними з дітьми, які проживають в зоні АТО. Делегували для передачі подарунків волонтерам батьків та вихователів. Повернувшись, волонтери розповіли дітям про цю подію, переглянули зроблені фото, поділилися враженнями.

Ще ми проводимо в дитячому садочку «Лотерею добра». Кожна дитина витягує із скриньки «добре» завдання і виконує його протягом дня. Діти щиро радіють нагоді побути «посланцями доброти» для односельців. Вони малюють яскраві листівки з побажанням добра і щастя та прив’язують листівки до повітряних кульок, виходять дружно на вулицю і роздають позитивні послання зустрічним перехожим. Уявіть, скільком людям цього дня наші вихованці подарували привід для радості й усмішки. Ще ми започаткували у садочку традицію ведення Книги добрих справ. Діти пригадують добрі справи чи вчинки, які вони здійснили, щотижня обговорюємо чим допомогли чи поліпшили життя інших та заносимо ці справи у вигляді записів та малюнків до книги. Активну участь у акціях по вивченню культурної спадщини українського народу беруть батьки, вихователі , народний ансамбль Інгульчанка, екскурсоводи краєзнавчого музею, бібліотекар місцевої бібліотеки. Так, за їх участю було проведено тематичні розваги морально-етичного змісту, а саме: « В любові та вірності – 50 років разом», «Дівчина з косою, як трава з росою», «Незвичайна мандрівка добрих дітей» за творами видатного українського педагога Василя Сухомлинського, зустрічі з народними умільцями села, трудовими династіями, ветеранами війни…

Усе частіше замислюємося над тим, яку цінність мають елементарні добрі жести. Погодьтеся,зовсім не складно подякувати продавцю в магазині ,усміхнутися зустрічному перехожому на вулиці,поступитися місцем вагітній жінці в транспорті, підтримати знайому людину теплим словом, дарувати моменти радості та щастя, бути ввічливими та доброзичливими,чинити гідно. Робити добрі справи – легко, а головне,приємно. Тож варто робити це якомога частіше. Не варто складати список добрих справ, достатньо просто налаштувати себе на хвилю позитиву та зробити щось добре для людей, які оточують Вас щодня. Можливо, це не змінить цілий світ, але неодмінно зігріє чиєсь серце промінчиками світла і надії. А якщо, кожна людина зробить хоча б одну маленьку приємність, то цілий світ сповниться любов’ю.

Список використаних джерел:

1. Базовий компонент дошкільної освіти/ нова редакція /наук. ред.А.М Богуш, – К.Видавництво,2012-с.12.

2.Гончаренко С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник -2-е вид.,доп. й випр. / Семен Устимович Гончаренко. – Рівне: Волинські обереги, 2011. – 519 с.

3.Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибрані твори: У 5т.- К.: Рад.шк.,1977

4.Як ми виховуємо творчу особистість/ Гавриш Н.// Палітра педагога.-2000.-№3,4.

5. Є. Фоменко «Формування національної самосвідомості» Основа. Харків. 2009р.

6.Л.В.Калуська «Ремесла українського народу». Ранок. 2007р.

7.Сухомлинський В.О. Радість і доброта, сила і совість у дитячому колективі / Вибрані твори у 5-ти т.-Т.1 – К.: Рад.шк.,1976р.

8.Білецька О., Кінасевич А. Виховуємо особистість. Навчальна книга.- Богдан,2009р.