Лариса Володимирівна Ковбаса,

вихователь Новопільського КДНЗ (ясла-садок) «Снігуронька»

ФОРМУВАННЯ ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ

ЧЕРЕЗ ЗОБРАЖУВАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Соціальна компетентність дитини дошкільного віку - один із головних ступенів підготовки його до життя в суспільстві, сім'ї, колективі. Перш ніж розкрити цю проблему слід дати визначення соціальної компетентності дошкільника. Під соціальною компетентністю ми розуміємо вміння дітей правильно взаємодіяти в суспільстві, конструктивно вирішувати проблеми, що склалися, мати на багато речей свій власний погляд, поважаючи інтереси, думки інших людей.

Я вважаю, що мистецтво – це велика сила, яка спонукає до розвитку особистості, розвиває прагнення досягнення наміченої мети, служить вихованню дитини. А одним з ефективних засобів формування соціальної компетентності є зображувальна діяльність, зокрема використання нетрадиційних прийомів зображення, що спонукають особистість виразити власні почуття та ідеї, дає дітям безліч позитивних емоцій, розкриває можливість використання добре знайомих їм предметів та художніх матеріалів, дивує своєю непередбачуваністю, образними висловлюваннями, викликає інтерес до малювання, прищеплює любов до образотворчого мистецтва, використовуючи різні художні засоби.

В моделі моєї роботи використано різні форми діяльності з використанням нетрадиційних технік які впливають на формування первинного соціального досвіду.

Перш ніж створювати з дітьми чудові малюнки, я намагаюсь збагатити емоційно-чуттєву сферу вихованців, вчу їх естетичного бачення навколишньої дійсності. Сприяють цьому спостереження об'єктів та явищ довкілля, порівняння їх, милування природою рідного краю. Навчаю дітей аналізувати мистецькі твори, вчу визначати їхній емоційний настрій, висловлювати своє ставлення до них, характеризувати засоби художньої виразності, а головне - розуміти, що таке художній образ.

Щоб діти краще зрозуміли своїх нових друзів, я використовую в роботі заняття-знайомство. Для цього використовую казку про пензель, олівець, фарби тощо. Така творча робота допомагає «оживити», «омолодити», «одухотворити» предмети навколишньої дійсності. Передусім формую мотив діяльності, що забезпечує прийняття дитиною рішення зобразити той чи інший предмет. Навчаю малюків бачити, чути, відчувати цей світ, сприймати його як диво. Вдивлятися, вслухатися, спостерігати, помічати, вникати, не проходити осторонь - ось ті уміння, які допомагають по-справжньому зрозуміти, заглибитись у світ мистецтва.

Розглядаючи пейзаж, я ніби веду дітей алеєю парку. При такому сприйманні дитина пізнає не лише зміст твору живопису, а й таємниці навколишнього світу. Усі діти чують шелест намальованого листя. А хтось з них у цих звуках розібрав таємничий шепіт, а комусь вдалося почути надзвичайно мелодійну пісню. Так барви «озвучують» картину, створюючи настрій і викликаючи почуття.

А вже потім даю дітям змогу виразити свої почуття, проявити творчість у художній діяльності. Починаючи малювати, дитина ніби входить у новий світ взаємин. Фарби, пензлі, папір, олівці, крейда для неї не просто засоби зображення, вони добрі друзі, які допомагають передати настрій, стан душі маленького художника.

Нетрадиційними техніками малювання діти оволодівають на заняттях та під час самостійно-художньої діяльності. У формі захоплюючої гри малеча вчиться створювати малюнки простої форми з наданням їм образної виразності. Удосконалення рухів, зміцнення дрібних м'язів рук позитивно впливає на підготовку руки до письма. Крім того, опис створених дітьми малюнків, складання за ними казок, оповідок розвиває мовлення дошкільнят.

Для того, щоб урізноманітнити заняття, навчити дітей відтворювати світ ширше, масштабніше, я включаю в навчально-виховний процес колективну творчість. Спілкування дітей під час цієї діяльності, вміння домовлятися, узгоджувати свої дії один з одним, дають можливість дитині відтворювати набуті навички соціальної поведінки. Вихованці залюбки створюють панно, плакати до свят, прикрашають ними вхідні двері своєї групової кімнати, тощо. Зацікавленість дітей під час образотворчої діяльності значно зростає, якщо результат має суспільну цінність.

А ще я дітей старшого дошкільного віку залучаю до тематичного образотворення за задумом на різноманітні теми: «Поважний гарбузище», «Овочевий ярмарок», «Ялинка-веселинка», «Шпаки», «Кольорові стрічки», «Квіти для матусі» тощо. Дітям пропоную висловлювати свої асоціації до теми, проводжу бесіди, спільні відкриття з педагогом, подорожі, фантазії на відповідні теми. Тому моє завдання - завжди давати змогу дитині висловити свою думку та вислухати її до кінця.

Незвичні техніки малювання зацікавлюють дітей, сприяють розвитку творчості у всіх, без винятку. Під час малювання нетрадиційними техніками дошкільники отримують знання про зображувально-виражальні можливості матеріалів, оволодівають технічними прийомами роботи з ними, послідовністю виконання образотворчого процесу.

Тому я навчаю дітей малювати не лише пензликами, олівцями, фарбами, а також пальчиками, долоньками, кулачками, шнурками, мильними бульками, перами, гребінцями, соломкою, зубною щіткою, сірничком, нитками, штампами, зібганим папером, овочами, ватним тампоном, нитками, корками, поролоном – всім тим чим можна залишити слід. Ці нетрадиційні техніки малювання викликають у дітей безліч позитивних емоцій, відкривають можливості використовувати добре знайомі їм предмети в якості художніх матеріалів. Діти навчилися створювати гарні зображення, радіти їм, вірити в свої сили, координувати дії ока, руки, кисті. Дитячі малюнки стали змістовніші, привабливіші, виразніші, емоційніші. Навчившись виражати свої почуття на папері, дошкільники краще розуміють почуття інших, вчяться долати сором'язливість, страх перед малюванням, перед тим, що нічого не вийде, проявляють свої нахили, здібності, обдарування, уяву, фантазії.

Досвід роботи свідчить: малювання незвичайними матеріалами та оригінальними техніками дозволяє дітям відчувати незабутні позитивні емоції. Буває, що коли у дитини не виходить щось з першого разу, вона втрачає інтерес до діяльності, просить дорослого допомогти намалювати, необхідно саме допомогти малюку, а не робить роботу за нього. З допомогою дорослого дитина досягає мети сама. Я зацікавлюю дитину: «Не хоче сьогодні твій пензлик малювати квіти? Відклади його в сторону. А пальчики в тебе слухняні? Давай спробуємо малювати без пензлика.» І ось у малюка заблищали оченята, і він з цікавістю погоджується. Та й ніяким пензликом не намалюєш таких ягідок калини, як пальчиком.

Малювання нетрадиційними техніками допомагає прищепити любов до зображувального мистецтва, викликає цікавість до малювання, бажання малювати ще більше.

Роботи дітей це підтвердження рівня сформованої соціальної орієнтації у дітей шляхом використання нетрадиційних прийомів зображувальної діяльності.

Отже, кожна дитина вчиться працювати на своєму рівні здібностей, дитячі роботи не відповідають якомусь зразку, не схожі одна на одну і дивують інших. Я вважаю, що нетрадиційні техніки малювання, художня творчість допомагають дітям розкрити свою особистість, формуючи первинну соціалізацію дошкільників через зображувальну діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Борщ Р.М., Самойлик Д.В. Програма художньо – естетичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку «Радість творчості». – Тернопіль: Мандрівець, 2013. -72 с. 7. Горошко Н.А.

2. Зображувальна діяльність у дошкільних навчальних закладах (малювання, ліплення, аплікація). – Х. : Видавництво «Ранок», 2007. 8.

3. Ликова І.О. Образотворча діяльність у дитячому садку: планування, конспекти занять, методичні рекомендації. Старша група. – Х.: Веста: ТОВ Видавництво «Ранок», 2007 – 208 с. 9.